Саліцилати. Між алергією та непереносимістю

Саліцилати — це група природних фенольних сполук, що складаються з солей та естерів саліцилової кислоти. Ці речовини широко поширені в рослинному світі та відіграють важливу роль у регуляції імунної відповіді рослин на біотичний стрес (наприклад, інфекції, викликані патогенами) та абіотичний стрес (такий як посуха чи механічні пошкодження).

Основними джерелами саліцилатів у харчуванні людини є овочі, фрукти, трави, спеції, а також напої — чай, вино та пиво. Крім того, ці сполуки мають велике значення в медицині. Синтетичні похідні саліцилатів, зокрема ацетилсаліцилова кислота, відомі завдяки своїм знеболювальним, протизапальним та жарознижувальним властивостям. Це робить їх широко застосовуваними фармакологічними засобами для лікування багатьох захворювань [1,2].

Непереносимість саліцилатів — це форма гіперчутливості до похідних саліцилової кислоти, таких як метилсаліцилат, саліцилат натрію чи холіну. Ці сполуки присутні як у природньому вигляді у багатьох рослинних продуктах (наприклад, у спеціях, фруктах, овочах), так і в синтетичному — у лікарських засобах (наприклад, аспірині) та косметиці. На відміну від класичних IgE-залежних алергічних реакцій, ці реакції є неалергічними (псевдоалергічними), що означає відсутність активації імунної системи.

Механізм цієї гіперчутливості пов’язаний із порушенням балансу ліпідних медіаторів, що призводить до посилення запальних процесів, особливо в дихальних шляхах та на шкірі [3,4,5,6].

Клінічна картина є різноманітною та залежить від індивідуальної чутливості пацієнта й дози саліцилатів, на яку він зазнав впливу. Найпоширенішими є:

Симптоми з боку шкіри:

• хронічна кропив’янка,
• свербіж шкіри,
• еритема та плямисто-папульозні висипи,
• ангіоневротичний набряк (наприклад, губ, повік, гортані).

Симптоми з боку дихальної системи:

• бронхіальна астма (часто тяжка та погано контрольована),
• хронічний риніт,
• поліпи носа,
• напади задишки та свистячого дихання.

Симптоми з боку травного тракту:

• болі в животі,
• здуття та діарея,
• симптоми, що нагадують синдром подразненого кишечника (IBS),
• можливе загострення запалення при неспецифічних запальних захворюваннях кишечника (IBD).

Загальносистемні симптоми:

• почервоніння шкіри (флеш),
• зниження артеріального тиску,
• запаморочення.

У пацієнтів із респіраторною формою захворювання, загострюваного нестероїдними протизапальними препаратами (aspirin-exacerbated respiratory disease – AERD), вживання саліцилатів або НПЗП (нестероїдних протизапальних засобів) може провокувати тяжкі респіраторні симптоми [7,8,9].

Концентрація саліцилатів у харчових продуктах є різною та залежить від багатьох біологічних і технологічних факторів. Нижче представлено основні групи продуктів, які є джерелом цих сполук у раціоні.

Продукти тваринного походження (м’ясо, риба, молочні продукти) та зернові містять лише мінімальні або несуттєві для організму кількості саліцилатів.

Вміст саліцилатів у рослинних продуктах залежить від багатьох чинників, зокрема:

• виду та сорту рослини,
• умов середовища та агротехнічних факторів (освітленості, абіотичного стресу, наприклад, посухи чи механічних пошкоджень),
• ступеня зрілості,
• методів обробки (наприклад, сушіння, варіння) і зберігання.

Наприклад, термічна обробка може як знижувати, так і підвищувати біодоступність саліцилатів, залежно від виду продукту.

Дослідження показують, що харчування, засноване на рослинних продуктах, може призводити до підвищення рівня саліцилової кислоти в сироватці крові. Це особливо помітно у людей, які дотримуються вегетаріанської або веганської дієти. Концентрація саліцилової кислоти у таких випадках може досягати рівня, який спостерігається при прийомі низьких доз аспірину (75 мг на добу) [10,11,12,13,14].

Саліцилова кислота (acidum salicylicum) та її похідні є важливими активними інгредієнтами в широкому спектрі косметичних та дерматологічних продуктів. Завдяки своїм кератолітичним (розчинення та відлущування мозолистого епідермісу), протизапальним та антисептичним властивостям, вони використовуються як у лікарських, так і в косметичних препаратах, наприклад:

• препаратах проти акне,
• лікувальних шампунях,
• хімічних пілінгах,
•  засобах для лікування псоріазу, екземи, іхтіозу та фолікулярного кератозу [15].

Інші похідні саліцилатів, що застосовуються в косметиці:

• Methyl salicylate — ароматична сполука з характерним м’ятним запахом, використовується у доглядових продуктах та лікувальних мазях (наприклад, зігрівальних).
• Benzyl salicylate — ароматизатор і фіксатор композицій запахів, входить до складу парфумів та косметики для догляду.
• Ethylhexyl salicylate (Octisalate) — UVB-фільтр, який використовується у сонцезахисних засобах для підвищення стійкості органічних фільтрів [16,17].

Людям із підтвердженою непереносимістю саліцилатів слід уважно перевіряти склад косметичних засобів, оскільки ці сполуки можуть спричиняти небажані реакції, особливо при тривалому контакті зі шкірою [16,17,18,19].

Безпека застосування – регуляції

Відповідно до чинної думки Scientific Committee on Consumer Safety (SCCS/1601/18) та положень Регламенту (ЄС) № 1223/2009 щодо косметичних засобів, саліцилова кислота та її похідні можуть використовуватися в косметиці за умови дотримання встановлених лімітів концентрацій:

• до 3% у засобах, що змиваються (наприклад, шампуні, гелі для душу),
• до 2% у засобах, що залишаються на шкірі (наприклад, креми, тоніки),
•  до 0,5% у продуктах для щоденного використання, таких як лосьйони для тіла, молочко, декоративна косметика.

Крім того, застосування саліцилатів у косметиці для дітей віком до 3 років (за винятком шампунів) обмежене з міркувань безпеки [16,17,18].

Дієта з обмеженням саліцилатів зазвичай рекомендується пацієнтам:

• з підтвердженою непереносимістю саліцилатів,
• із синдромом гіперчутливості до аспірину (AERD, раніше відомим як синдром Самтнера),
• з повторюваними астматичними, кропив’янковими або мігренозними симптомами після вживання певних рослинних продуктів або прийому НПЗП (нестероїдних протизапальних препаратів),
• із хронічними захворюваннями шкіри (наприклад, атопічним дерматитом), коли підозрюється дієтозалежний компонент у патогенезі.

Етап I: Фаза елімінації (2–4 тижні)

Мета полягає в мінімізації надходження екзогенних саліцилатів (із зовнішніх джерел, що надходять з їжею). Зменшення їх накопичення в організмі призводить до полегшення симптомів гіперчутливості.

Рекомендовано виключити з раціону та побуту:

• більшість овочів і фруктів (особливо: ягоди, яблука, помідори, огірки),
• спеції та трави (наприклад, чебрець, каррі, орегано),
• напої, що містять саліцилати (чай, кава вино, пиво),
• безрецептурні препарати з похідними саліцилової кислоти (наприклад, аспірин, знеболювальні мазі),
• косметику, зубні пасти та інші засоби з methyl salicylate, benzyl salicylate, ethyl salicylate.

Етап II: Фаза провокації (повторне введення)

Після клінічної стабілізації, через 2–4 тижні, відбувається контрольоване введення продуктів, що містять низьку або помірну кількість саліцилатів.

Мета: визначити індивідуальний поріг толерантності, який може відрізнятися у різних пацієнтів.

Практичні рекомендації:

• вводитипо одному новому продукту кожні 2–3 дні,
• спостерігати за можливими симптомамипротягом щонайменше 48 годин після вживання,
• у разі повернення симптомів (наприклад, головного болю, кропив’янки, астматичних проявів) — негайновиключити продукт з раціону.

Етап III: Довготривала дієта (фаза стабілізації)

Після визначення індивідуального рівня толерантності дієта переходить у форму персоналізованого раціону, який має враховувати:

• продукти, що добре переносяться пацієнтом,
• енергетичні потреби та потреби в мікронутрієнтах,
• наявність супутніх захворювань (наприклад, атопічного дерматиту, харчових непереносимостей) [21,22,23].

Виключення з раціону численних рослинних продуктів — основних джерел вітамінів, клітковини та антиоксидантів — при дотриманні дієти з низьким вмістом саліцилатів несе ризик розвитку харчових дефіцитів.

Потенційно дефіцитні речовини:

• вітамінів: C, K, фолієва кислота, бета-каротин,
• мінералів: магній, кальцій, калій,
• біоактивних сполук: поліфеноли, фітостероли, флавоноїди.

Можливі наслідки довготривалих дефіцитів:

• ослаблення імунітету,
• хронічні запальні процеси,
• гематологічні порушення (наприклад, анемія),
• сповільнена регенерація тканин.

Для запобігання ускладненням важливий постійний контроль харчування дієтологом, який:

• складе повноцінну елімінаційну дієту,
• порекомендує безпечні харчові замінники,
• призначить необхідну добавкову терапію (суплементацію) за показаннями [20].

Виявлення непереносимості саліцилатів є серйозним діагностичним викликом через:

• відсутність специфічних лабораторних тестів, які могли б підтвердити гіперчутливість. На відміну від класичних IgE-залежних алергій, реакції на саліцилати не залучають імунну систему у специфічний спосіб,
• неспецифічність симптомів, що можуть імітувати інші захворювання (наприклад, атопічну астму, синдром подразненого кишечника, харчові непереносимості).

Сучасні підходи до діагностики включають:

• детальний клінічний анамнез з аналізом раціону, вживаних лікарських препаратів та косметичних засобів,
• моніторинг клінічних симптомів після контакту з продуктами, що містять саліцилати,
• у деяких випадках: провокаційні тести з використанням аспірину або застосування елімінаційної дієти з контрольованим повторним введенням підозрюваних продуктів [24,25,26].

Через складність клінічної картини та відсутність стандартизованих діагностичних методів, діагностика повинна проводитися мультидисциплінарною командою, що включає лікаря (алерголога, пульмонолога, гастроентеролога) та клінічного дієтолога.

Дієт. Marcelina Bartuzi-Lepczyńska

____________________________

Переклад: Соломія Пукаляк