Аспіринова астма – що це за хвороба?
Аспіринова астма – це назва, яка більше не використовується в медичній літературі. Це розмовний термін, що позначає хронічне запальне захворювання дихальної системи, яке загострюється нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП). Ця група фармацевтичних препаратів представлена поширеним аспірином. У людей з аспірин-індукованою астмою прийом НПЗП може спричинити раптовий напад задишки, що загрожує життю [1].
Які симптоми?
Симптоми з’являються протягом 30–180 хвилин. Спочатку зазвичай спостерігається закладеність носа (з нежиттю або без неї). Потім спостерігаються хрипи, кашель, задишка. Крім того, можуть виникати припливи, висипання та/або скарги з боку шлунково-кишкового тракту [2]. Існують як негайні реакції (наприклад, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія), так і реакції сповільненого типу (наприклад, стійкі медикаментозні висипання) [3].
Люди з неконтрольованою астмою мають особливий ризик раптового сильного бронхоспазму. Як швидкість виникнення симптомів, так і тяжкість реакції залежать від прийнятої дози НПЗП. У більшості пацієнтів з цим діагнозом 60 мг ацетилсаліцилової кислоти достатньо для запуску алергічної реакції [2].
Як часто діагностується аспірин-індукована астма?
Аспірин-індукована астма зазвичай виявляється у віці 30–40 років, часто після вірусної інфекції [1,2]. Більшість пацієнтів повідомляють про симптоми ураження верхніх дихальних шляхів за рік-5 років до початку астми [2]. Вона часто супроводжується хронічним ринітом, синуситом з поліпами, непереносимістю алкоголю та втратою нюху [2,3,4].
Аспіринова астма становить близько 7% усіх типів астми [2,3]. Однак частота тяжкого перебігу захворювання у пацієнтів з гіперчутливістю до НПЗП вдвічі вища, ніж у загальній популяції астматиків [2].
Які препарати можуть викликати алергію?
Причина захворювання та механізми, що лежать в його основі, залишаються незрозумілими [2]. Професор Анджей Щеклік проводив дослідження астми, викликаної аспірином, і виявив, що симптоми після прийому НПЗП є результатом пригнічення ферменту ЦОГ-1. Наступні препарати пригнічують цей фермент:
- піроксикам, індометацин, суліндак, толметин, ібупрофен, напроксен, напроксен натрію, фенопрофен, оксазоприн, мефенамінова кислота, флурбіпрофен, дифлунісал, кетопрофен, диклофенак, кеторолак, етодолак, набуметон та ацетилсаліцилова кислота (аспірин) [1,2].
Однак існує група пацієнтів, які реагують лише на окремі препарати [3]. Більшість людей з гіперчутливістю до аспірину добре переносять такі ліпопротеїни:
- парацетамол, саліциламід, бензидамін, холіну саліцилат, німесулід, мелоксикам, целекоксиб, еторикоксиб [4].
Діагностика та лікування аспірин-індукованої астми
У більшості пацієнтів стандартне лікування астми згідно рекомендаціями GINA (інгаляційні кортикостероїди в поєднанні з бета-2-агоністами тривалої дії), є достатньо ефективним. Однак у деяких пацієнтів аспірин-індуковану астму важко лікувати [2]. Незважаючи на уникнення аспірину та перехресно реактивних препаратів, у людей з цим типом гіперчутливості може виникнути риносинусит, стійкий до лікування. У результаті вони повинні проходити повторні операції на пазухах носа або часто чи навіть хронічно приймати системні кортикостероїди [3].
Біологічні препарати здаються перспективними в таких випадках. Принаймні кілька пацієнтів були успішно проліковані омалізумабом та меполізумабом (останній препарат довів свою ефективність при супутній астмі та поліпах носа) [2].
Лікування аспірин-індукованої астми вимагає тісної співпраці між кількома спеціалістами: алергологом, пульмонологом, отоларингологом [2].
Як проходить діагностика?
При підозрі на це захворювання часто достатньо зібрати анамнез для постановки діагнозу, і пероральний тест з аспірином (або провокаційний тест з іншим препаратом, що викликає реакції) не потрібен. Однак його рекомендується проводити у разі діагностичних сумнівів [3]. Такий тест слід проводити в амбулаторних умовах або в лікарні досвідченими лікарями та кваліфікованими медсестрами [2]. Після обстеження пацієнт повинен залишатися під наглядом протягом кількох годин або навіть цілодобово [2].
Десенсибілізація до аспірину – чи це можливо?
Аспірин – це протизапальний, знеболювальний та протигарячковий препарат, який допомагає боротися із симптомами застуди. Однак його також використовують при кардіологічних проблемах, таких як ішемічна хвороба серця, оскільки він запобігає утворенню тромбів. Якщо у пацієнта є показання до регулярного прийому аспірину, і водночас проявляє симптоми гіперчутливості, він може пройти так звану десенсибілізацію у спеціалізованому центрі.
Весь процес включає поступове введення зростаючих доз аспірину (перорально або інтраназально, через короткі проміжки часу). Все це робиться для того, щоб організм почав переносити препарат. Однак після такого типу десенсибілізації лікування аспірином слід продовжувати протягом тривалого часу. Після припинення прийому препарату та його повторного прийому може виникнути небезпечний напад астми [1,2].
Хронічне стосування ацетилсаліцилової кислоти після десенсибілізації також є ефективним методом лікування астми, викликаної аспірином. Це зменшує тяжкість симптомів верхніх дихальних шляхів та покращує контроль астми [4].
Астма, викликана аспірином, та дієта з низьким вмістом саліцилатів
Є наукові дослідження про те, що дієта з низьким вмістом саліцилатів значно покращує симптоми в області носа, якість життя та контроль захворювання у людей з цим типом астми. Однак досі немає досліджень, які б остаточно підтвердили її ефективність [2,4].
Aleksandra Lipiec
__________________
Переклад: Соломія Пукаляк
