Що таке контраст і коли його застосовують?
Контрастні речовини – це хімічні речовини, які «підсвічують» тканини під час візуалізаційних досліджень [1].
У діагностиці найчастіше зустрічаються:
- препарати йоду – застосовуються під час комп’ютерної томографії та ангіографії (дослідження, що дозволяє оцінити стан кровоносних судин),
- засоби на основі гадолінію, які використовуються під час магнітно-резонансної томографії [2].
Зазвичай їх вводять внутрішньовенно, що дозволяє речовині миттєво поширитися в організмі. Після потрапляння у кровотік контраст «затінює» вибрані ділянки, завдяки чому лікар може з великою точністю виявити такі відхилення, як пухлини, закупорки артерій або осередки запалення [2].
Це відбувається тому, що патологічні зміни часто мають густішу мережу кровоносних судин, ніж здорові тканини. Завдяки цьому вони «захоплюють» більше контрасту і стають краще видимими на екрані монітора. Натомість у випадку закупорок контраст, що рухається по судині, раптово «обривається» на перешкоді та точно вказує місце, де кров перестала текти.
Щоб зображення було добре видимим, концентрація контрастної речовини в організмі має бути достатньо високою [3]. Це є значним випробуванням для нирок, які відповідають за її ефективне виведення, а також для імунної системи [3].
Сучасні препарати є значно безпечнішими, ніж ті, що застосовувалися ще кілька десятиліть тому, однак ризик надчутливості все ще існує [4].
Хоча самі алергічні реакції на контраст залишаються рідкісним явищем, ми чуємо про них дедалі частіше. Це просто пов’язано з тим, що як суспільство ми сьогодні виконуємо рекордну кількість візуалізаційних досліджень із контрастом – у всьому світі навіть до 75 мільйонів на рік [5].
Надчутливість до контрасту та її симптоми
Надчутливість до контрасту – це ситуація, за якої імунна система непередбачувано реагує на речовину, введену в організм.
Симптоми можуть виникнути навіть після введення незначної кількості препарату [5].
Реакції надчутливості поділяють на:
- Реакції негайної дії: виникають зазвичай протягом першої години після введення речовини (найчастіше протягом кількох хвилин). Вони є наслідком раптового вивільнення гістаміну та інших молекул, які «запускають» запальний процес (так званих медіаторів) [5].
- Реакції сповільненого типу: розвиваються від однієї години до навіть 7 днів після обстеження. Найчастішим симптомом є неприємні, сверблячі зміни на шкірі (кропив’янка, плямисто-папульозний висип) [5,6].
До легких симптомів негайних реакцій належать:
• свербіж,
• висип,
• нападоподібний кашель [7].
Реакція, що посилюється, може проявлятися нудотою, блюванням або наростаючою задишкою [7]. Однак найсерйознішим сценарієм є анафілактичний шок. Це стан, що становить безпосередню загрозу життю, який зазвичай розвивається блискавично – лише протягом кількох або кільканадцяти хвилин після введення контрастної речовини [7]. Механізм розвитку шоку має лавиноподібний характер:
- Гістамін спричиняє раптове розширення кровоносних судин. У результаті кров перестає рухатися під належним тиском, а її надходження до найважливіших органів обмежується [8].
- Стінки судин стають проникними, через що плазма «витікає» в тканини та спричиняє набряки (у тому числі небезпечний набряк гортані) [8].
- Дихальні шляхи звужуються, що ускладнює вільний потік повітря та призводить до нестачі кисню [8].
Люди із симптомами анафілактичного шоку потребують негайної медичної допомоги.
Алергія на контраст. Хто належить до групи ризику?
Для більшості з нас дослідження з контрастом є цілком безпечними. Однак у деяких людей ризик «бунту» імунної системи є значно вищим. Особливу увагу повинні звернути люди, які:
- мали в минулому реакцію після введення контрастної речовини [9],
- коли-небудь переживали анафілактичний шок (не лише після введення контрасту) [5],
- хворіють на бронхіальну астму (особливо погано контрольовану) [9],
- страждають на мастоцитоз (рідкісне захворювання, при якому організм накопичує надмірну кількість клітин, відповідальних за раптове вивільнення гістаміну) [5].
Варто при цьому розвіяти один із міфів: алергія на морську рибу, морепродукти чи йод не означає алергію на йодовмісний контраст. Це зовсім інші види реакцій, тому такі алергії не є перешкодою для проведення комп’ютерної томографії чи ангіографії [10].
Чи можна запобігти реакції? Виклики в діагностиці
Діагностика надчутливості до контрастних речовин є складною. Це пов’язано з тим, що небажані симптоми можуть мати два різні механізми виникнення:
- імунологічний (це «справжня» алергія, у якій беруть участь антитіла або клітини імунної системи) [5],
- неімунологічний (реакція відбувається без участі антитіл – контраст безпосередньо «подразнює» клітини організму, «змушує» їх вивільняти гістамін, що спричиняє симптоми, які дуже схожі на класичну алергію) [5].
Стандартні алергологічні тести здатні виявити лише першу, «справжню» алергію [5]. Відповідні тести проводять у людей, які після перенесеної в минулому реакції потребують встановлення її причини та підбору безпечного препарату на майбутнє [11,12].
У діагностиці використовують методи, які стандартно застосовуються в алергології [5]. Основою встановлення діагнозу є шкірні тести, які зазвичай проводять у такій послідовності:
Шкірні прик-тести
Є відправною точкою для діагностики. Однак вони характеризуються відносно низькою чутливістю, що означає ризик хибнонегативного результату (тест не вказує на алергію, незважаючи на фактичну алергію до певного препарату) [5].
Внутрішньошкірні тести
Через обмеження при – тестів саме вони є основою достовірної діагностики алергії на контраст [5]. Вони полягають в обережному введенні мінімальної кількості розчину безпосередньо під епідерміс.
Патч-тест
Їх застосовують у випадку виникнення так званих відстрочених реакцій (наприклад, коли висип з’явився через кілька днів після повернення з обстеження). Вони полягають у наклеюванні на спину спеціальних пластирів із «підозрілим» препаратом на 48 годин. Після цього часу пластирі знімають, а результат оцінюють двічі: через 48 і 72 години після їх наклеювання [5].
Інші методи
У неоднозначних випадках спеціалісти також мають у своєму розпорядженні передові аналізи крові (наприклад, тест активації базофілів, який дозволяє оцінити, як клітини імунної системи реагують на певну контрастну речовину в умовах in vitro, тобто поза організмом) [5].
Остаточним кроком у пошуку безпечної альтернативи може бути провокаційна проба [5]. Вона полягає у введенні підібраної, потенційно безпечної контрастної речовини під суворим наглядом лікаря в умовах стаціонару, що має на меті підтвердити її переносимість перед проведенням фактичного візуалізаційного дослідження [5].
Але що робити в ситуації, коли на складну діагностику немає часу, а дослідження з контрастом необхідно виконати негайно через загрозу життю? Або коли тести не визначили повністю безпечний препарат?
У таких випадках застосовують так звану премедикацію. Це процедура, яка полягає у введенні перед дослідженням лікарських засобів (головним чином глюкокортикостероїдів – у побуті їх називають стероїдами – та антигістамінних препаратів), які «приглушують» імунну систему [13]. Однак варто знати, що премедикація насамперед запобігає легким і помірним симптомам, але не дає повної гарантії захисту від найтяжчих реакцій, таких як анафілактичний шок [5].
Чи є застосування контрастних речовин безпечним?
Незважаючи на те, що перспектива алергічної реакції може викликати страх, варто знати, що сучасні контрастні речовини є дуже безпечними, а серйозні ускладнення трапляються рідко.
Статистика заспокоює – легкі симптоми виникають максимум у 3% людей, а ризик виникнення анафілактичного шоку є мінімальним [5,12]. Переважна більшість пацієнтів проходить дослідження без жодних проблем.
Безпека значною мірою залежить від ретельного збору медичного анамнезу.
- Перед обстеженням обов’язково повідомте персонал про алергії, перенесені раніше небажані реакції (особливо на контрастні речовини), а також про лікарські засоби, які ви зараз приймаєте.
- Також пам’ятайте про необхідність забезпечити належну гідратацію організму перед візитом і після нього, що допоможе вашим ниркам ефективно вивести контрастну речовину [9].
Dr Barbara Bukowska
____________________
Переклад: Соломія Пукаляк
